Сучасні космічні перегони еволюціонують: від етапу демонстрації технологічних можливостей вони переходять до фази розбудови повноцінної довгострокової інфраструктури. Китай, прагнучи остаточно закріпити за собою статус провідної космічної держави, розпочинає радикальне розширення своєї присутності на орбіті. Плани щодо двократного збільшення розмірів станції «Тяньгун» та запуск високотехнологічної обсерваторії знаменують початок нової ери фундаментальних досліджень. Така стратегія перетворює китайський сегмент низької навколоземної орбіти на повноцінний багатофункціональний хаб.
Розгорнута в період з 2021 по 2022 рік, орбітальна станція «Тяньгун» початково представляла собою компактну Т-подібну структуру з трьох модулів. Однак нинішні темпи наукових досліджень та зростаюча інтенсивність місій із екіпажами тайконавтів вимагали перегляду масштабів об'єкта. Згідно зі стратегією Китайської корпорації аерокосмічної науки й техніки (CASC), станція має еволюціонувати з локальної лабораторії в масивний орбітальний комплекс.
Заплановане розширення передбачає збільшення кількості модулів з трьох до шести, що фактично подвоїть загальну масу станції — з 90 до 180 тонн. Першим кроком у цьому напрямі стане запуск багатофункціонального модуля масою 20 тонн, який буде інтегрований з основним вузлом «Тяньхе».
Таке нарощування фізичних обсягів зумовлене не лише науковою необхідністю, а й питаннями логістики. Збільшення кількості стикувальних портів дозволить уникнути «черг» із транспортних кораблів і забезпечить критично важливий резерв простору для екстренных ситуацій. По суті, «Тяньгун» перетворюється на повноцінний термінал, здатний підтримувати високу інтенсивність вантажних і пілотованих потоків.
Паралельно з розширенням житлових і робочих обсягів Китай модернізує систему доставки. На зміну випробуваному кораблю «Шеньчжоу», розрахованому на трьох осіб, приходить новий пілотований апарат «Менчжоу». Його можливості на порядок вищі: корабель зможе транспортувати до семи членів екіпажу за один рейс. Це якісний стрибок в орбітальній логістиці, який дозволить проводити масштабніші експерименти та забезпечити триваліше перебування людей у космосі.
Проте найбільш амбітним елементом нової стратегії стане запуск космічної обсерваторії «Сюньтянь». Цей телескоп, співрозмірний з автобусом, оснащений головним дзеркалом діаметром 2 метри. Хоча за розміром дзеркала він лише трохи поступається «Габблу», його функціональні можливості в низці аспектів перевершують американського попередника.
Головна перевага «Сюньтяня» полягає в колосальному полі зору, яке приблизно в 300 разів перевищує показники «Габбла». Завдяки камері з роздільною здатністю 2,5 мільярда пікселів, обсерваторія за десятирічний термін служби зможе картографувати близько 40% небесної сфери.
Особливий технологічний інтерес викликає орбітальне розташування телескопа. «Сюньтянь» перебуватиме на тій самій орбіті, що й станція «Тяньгун». Це створює унікальний симбіоз: на відміну від більшості космічних телескопів, які залишаються в глибокому космосі без можливості ремонту, «Сюньтянь» зможе стикуватися зі станцією. Така конфігурація дозволяє проводити технічне обслуговування, дозаправлення і, що найважливіше, модернізацію обладнання прямо на орбіті, значно подовжуючи життєвий цикл обсерваторії та дозволяючи оновлювати її інструментарій у міру розвитку технологій.
Starfall прокладає шлях до орбітального виробництва
