Околоземний простір перетворюється на зону підвищеного ризику через стрімке зростання кількості об'єктів на орбіті. Нещодавній інцидент із китайською ракетою-носієм вкотре актуалізував питання безпеки на низьких навколоземних орбітах. Сотні нових фрагментів космічного сміття створюють реальну загрозу для стабільної роботи глобальних мереж зв'язку. За таких обставин здатність до активного маневрування стає єдиним гарантом виживання дороговартісних супутникових угруповань.
Проблема засмічення навколоземного простору перетворилася з теоретичних побоювань на реальні операційні ризики. Останнім тривожним сигналом став запуск китайської ракети-носія Long March 6C. Попри успішне виведення семи супутників на цільові позиції, верхній ступінь ракети був зруйнований прямо на орбіті, перетворившись на джерело численних уламків.
Першими аномалію зафіксували радари компанії LeoLabs. Сигнал було перехоплено станцією в Західній Австралії, а потім підтверджено під час повторного прольоту над пунктом моніторингу в Новій Зеландії. За попередніми оцінками експертів, у результаті фрагментації утворилося від кількох десятків до кількох сотень окремих об'єктів.
Особливе занепокоєння викликає висота, на якій сталася подія. Основний корпус ракети перебував у діапазоні від 396 до 482 км, проте розлетілі уламки зафіксували на висоті від 500 до 520 км. Це створює критичну ситуацію для будь-яких апаратів, що працюють на висотах до 1000 км, оскільки навіть найменший фрагмент на орбітальній швидкості має кінетичну енергію, здатну повністю знищити супутник.
Найбільшого удару може зазнати супутникове угруповання Starlink. Наразі в космосі перебуває близько 11 тисяч апаратів SpaceX, причому значна частина з них — понад 8500 одиниць — зосереджена в діапазоні від 460 до 490 км. Більше того, компанія активно переводить тисячі своїх супутників на орбіти висотою 480 км, що фактично заводить їх у зону перетину з хмарою нових уламків.
У сучасній космічній індустрії така ситуація підкреслює важливість концепції активного управління трафіком. Супутники Starlink оснащені власними двигунними установками, що дозволяє їм виконувати маневри ухилення. Масштаби цієї боротьби за виживання вражають: у період з грудня 2025 по травень 2026 року було здійснено понад 207 000 маневрів, що становить у середньому 40 коректив на один апарат. Для автоматизації цього процесу SpaceX впровадила систему Stargaze, яка використовує бортові датчики для виявлення та відстеження сторонніх об'єктів у режимі реального часу.
На жаль, інцидент із Long March 6C не є поодиноким випадком. Раніше аналогічні проблеми з викидом уламків спостерігалися у ракет сімейства Long March 6A у 2022 та 2024 роках. Це вказує на системні недоліки у забезпеченні чистоти орбіти під час експлуатації даних носіїв.
Проблема ускладнюється тим, що фрагменти, які виникли цього разу, не зійдуть з орбіти під впливом атмосферного гальмування найближчим часом. Згідно з прогнозами LeoLabs, уламки становитимуть небезпеку протягом кількох років. Це змушує операторів супутників переглядати протоколи безпеки та збільшувати частоту коригувальних маневрів, що неминуче скорочує корисний термін експлуатації апаратів через підвищене витрачання палива.
Заключний науковий ривок обсерваторії Swift
