Сучасні перегони за доступ до орбіти дедалі більше орієнтуються на максимальну оперативність та гнучкість розгортання. Китайська компанія Orienspace кидає виклик традиційним уявленням про можливості твердопаливних систем, створюючи носії безпрецедентного масштабу. Успішний третій запуск ракети Gravity-1 підтверджує життєздатність стратегії морського старту та високої вантажопідйомності. Цей крок відкриває шлях до розбудови глобальних супутникових угруповань нового покоління.
Третій за рахунком політ ракети-носія Gravity-1 став визначною віхою для приватного космічного сектору Китаю. Старт, здійснений із переобладнаного судна у водах Східнокитайського моря, продемонстрував високу точність виведення дев'яти супутників та експериментальних модулів на розрахункові орбіти. Використання морських платформ — це не просто технічний прийом, а стратегічний розрахунок: винесення стартового майданчика у відкритий океан дозволяє оптимізувати траєкторії польоту та обирати будь-які нахили орбіт, мінімізуючи ризики для населених пунктів і виключаючи потребу в масштабному закритті повітряного простору.
Технічна архітектура Gravity-1 радикально відрізняється від звичних «струнких» ракет. При висоті близько 30 метрів і стартовій масі у 405 тонн носій має приземлений, масивний силует. Його силовая установка повністю базується на твердому паливі: три центральні ступені доповнені чотирма потужними бічними прискорювачами. Така конфігурація забезпечує вражаючу вантажопідйомність — до 6,5 тонн для низької навземної орбіти та до 4,2 тонн для сонячно-синхронної орбіти висотою 500 км. Корисне навантаження, приховане під обтічником діаметром 4,2 метра, являє собою складний технологічний стек.
Цього разу на орбіту було доставлено серію апаратів дистанційного зондування Dongpo. Чотири з них оснащені радарами зі синтезованою апертурою (SAR), що здатні «бачити» крізь хмарність і темряву, а два інші використовують високоточні оптичні камери. Ці інструменти є критично важливими для моніторингу природних ресурсів, сільського господарства та оперативного реагування під час стихійних лих.
Окрім основного флоту, місія включала низку амбітних експериментів. Супутник Tianyi-49 (BUPT-4) масою 50 кг та гіперспектральний апарат Xiguang-2-01 демонструють тренд на інтелектуалізацію космосу: останній оснащений системами штучного інтелекту для обробки зображень безпосередньо на борту, що скорочує затримку передачі даних на Землю. Замикає список Lilac-3 — прототип надтонкого космічного апарата, покликаний перевірити межі мініатюризації супутникових систем.
Успіх трьох послідовних місій Gravity-1 створює фундамент для наступного масштабного етапу — розгортання національної низькоорбітальної системи супутникового інтернету. Однак Orienspace не має наміру зупинятися на досягнутому. У розробці вже перебуває Gravity-2, яка ознаменує перехід до гібридної схеми з рідинною центральною ступенню. Очікується, що цей стрибок дозволить збільшити вантажопідйомність до 21,5 тонн на низьку навземну орбіту, що фактично переведе компанію у вищу лігу важких космічних систем.
Глобальне оновлення лінійки Mac від Apple
