Глобальний бум штучного інтелекту перетворив ринок напівпровідників на арену гострих геополітичних інтересів. Південнокорейські техгіганти опинилися в епіцентрі цих процесів, фіксуючи рекордні прибутки від постачання високотехнологічної пам'яті. Тепер Вашингтон переглядає свої вимоги, претендуючи на частку цих надприбутків під приводом значного ринкового впливу американських замовників. Такий підхід фактично перетворює комерційну діяльність на предмет політичного торгу.
Сучасна гонка озброєнь у сфері ШІ спровокувала аномальний попит на спеціалізовану пам'ять, зокрема на модулі HBM (High Bandwidth Memory), де домінують південнокорейські корпорації Samsung Electronics та SK hynix. Цей технологічний стрибок призвів до виникнення так званих «надприбутків» — доходів, що значно перевищують стандартні ринкові очікування і зумовлені унікальним збігом обставин. Саме ці кошти стали об'єктом інтересу з боку уряду США.
Дипломатична напруженість загострилася після серії зустрічей, під час яких американська сторона висунула тезу про право на частку в цих доходах. Логіка Вашингтона ґрунтується на твердженні, що саме американський ринок із його ненаситними вимогами до обчислювальних потужностей став головним драйвером зростання корейських компаній. Таким чином, масштабні закупівлі американських корпорацій розглядаються не просто як комерційні угоди, а як внесок у успіх виробників, який має бути компенсований.
Ситуація ускладнюється тим, що всередині самої Південної Кореї вже точаться дискусії про природу «надлишкового прибутку». Обговорюється питання про те, чи справедливо розподіляти такі кошти між субпідрядниками або навіть спрямовувати їх на суспільні потреби та розвиток інфраструктури, яка створювалася коштом платників податків. Однак спроба США перенести цей внутрішній економічний спір на міжнародний рівень створює небезпечний прецедент, де комерційна доцільність поступається місцем політичному тиску.
Статистичні дані підтверджують колосальний масштаб цього ривка. Експорт напівпровідників із Кореї у першій половині поточного року досяг 192,43 млрд доларів, що на 162,5% перевищує показники минулого року. При цьому американський напрямок демонструє ще агресивніше зростання: поставки до США збільшилися майже удвічі, досягнувши 26,4 млрд доларів. Пік припав на червень, коли обсяг експорту до Штатів підскочив на 377,2% порівняно з аналогічним періодом минулого року, склавши 6,49 млрд доларів за один місяць.
До цього моменту стратегія Вашингтона полягала у стимулюванні локалізації виробництва. США прагнули перенести заводи на свою територію, щоб знизити залежність від зовнішніх постачань і забезпечити безпеку ланцюгів створення вартості. Samsung та SK hynix уже оголосили про значні інвестиції в американську інфраструктуру, проте тут криється головний конфлікт інтересів: корейські гіганти й надалі уникають будівництва на території США найсучасніших фабрик із виробництва DRAM та NAND.
Таким чином, ми спостерігаємо трансформацію відносин між технологічними партнерами. Якщо раніше йшлося про створення спільних підприємств та інвестиції в обладнання, то тепер дискурс зміщується в бік прямого розподілу прибутку. Це ставить під сумнів стабільність глобального ринку чипів, де економічна ефективність починає залежати не від якості продукту чи оптимізації процесів, а від здатності домовитися з державним регулятором найбільшого споживача.
Обчислювальний суверенітет та експансія Z.AI
