Глобальне протистояння у сфері напівпровідників еволюціонує: від етапу торговельних обмежень воно переходить до фази структурної перебудови ринків. Протягом тривалого часу постачальники з Японії та Нідерландів мали відносну свободу маневру, заповнюючи вакуум, що виник внаслідок жорстких санкцій США. Проте останні дані вказують на різкий розворот стратегії: Китай переходить до агресивного імпортозаміщення критично важливого обладнання. Цей процес фактично знаменує початок кінця епохи технологічної залежності Пекіна від своїх східних сусідів.
Геополітична карта виробництва мікросхем стрімко змінюється. Якщо американські компанії були змушені обмежити експорт до Китаю ще на ранніх етапах санкційного тиску, то японські та нідерландські виробники тривалий час залишалися головними бенефіціарами цього розриву. Однак період «золотого дощу» добіг кінця. Статистика останнього фіскального року демонструє тривожну для Токіо тенденцію: частка китайського виторгу в портфелях провідних постачальників обладнання невблаганно скорочується.
Масштаби цього зрушення стають очевидними при аналізі показників п'яти найбільших японських гравців. Їхній сукупний дохід на китайському ринку впав на 12%, опустившись до позначки у 9,11 млрд доларів. Особливо показовим є кейс Tokyo Electron: якщо у другому кварталі 2024 року Китай забезпечував до половини всього виторгу компанії, то до кінця фіскального року ця залежність почала стрімко еродувати. У річному обчисленні частка китайського ринку в структурі доходів компанії скоротилася з 34% до 27%.
Криза розподілена по виробничому циклу нерівномірно. Основний удар припав на сегмент «front-end» — початковий етап виробництва, пов'язаний з обробкою кремнієвих пластин. Саме тут Китай досяг найбільших успіхів у створенні власних альтернатив. Коли країна опановує базові процеси літографії, травлення та осадження шарів, потреба в імпортних установках зникає першою.
Ця тенденція має системний характер і зачіпає не лише Японію. Нідерландський гігант ASML, який володіє фактичною монополією на передові EUV-системи, також фіксує спад: частка Китаю в його виторгу в першому кварталі поточного року знизилася з 27% до 19%. При цьому загальний обсяг китайського ринку обладнання залишається колосальним — близько 49,3 млрд доларів, що становить 37% усього світового попиту. Ринок не стискається, він змінює внутрішню структуру.
Драйвером цих змін виступає не лише державний примус, а й прагматичний розрахунок найбільших технологічних гравців. Ключову роль тут відіграє Huawei Technologies. Опинившись під жорстким ударом санкцій у 2019 році, компанія перетворилася з простого споживача чипів на головного архітектора національної екосистеми. Huawei активно інвестує в локальних постачальників обладнання, допомагаючи їм інтегрувати свої рішення в реальні виробничі ланцюжки, що фактично прискорює відмову від західних та японських технологій.
Згідно з оцінками аналітиків MIR, темпи імпортозаміщення вражають. У сегменті початкової обробки частка вітчизняного обладнання в КНР зросла з 10% у 2021 році до 21% минулого року. Ще помітнішим є прогрес у сегменті «back-end» — остаточної обробки та пакування чипів, де локалізація підскочила з 19% до 36%.
Проте японський бізнес не програє на всіх фронтах. У сфері фінального тестування та контролю якості китайські компанії все ще покладаються на японську точність. Так, виробник контрольно-вимірювальних систем Advantest зафіксував зростання виторгу в Китаї майже на 20%, а компанія Disco додала близько 10%.
Цей парадокс пояснюється тим, що китайські виробники чипів не просто закривають внутрішні потреби, а й агресивно нарощують експорт своєї продукції. Зростання обсягів випуску потребує більшої кількості обладнання для тестування та пакування, що тимчасово підтримує продажі японських компаній у цьому вузькому сегменті. Однак у довгостроковій перспективі вектор залишається незмінним: Китай прагне до повної автономності, і кожен успіх в імпортозаміщенні робить позиції іноземних постачальників дедалі хиткішими.
Новий стандарт передачі відео HDMI 2.2
