Системний підхід JetBrains до командного ШІ
Захід монополії ШІ-лабораторій та ера агентів

Масштаби трансформації індустрії найкраще відображають цифри: платформою Vercel щодня обробляється близько 6 мільйонів деплоїв, і рівно половина з них ініціюється не людьми, а кодинг-агентами. Паралельно з цим AI Gateway — шлюз, що маршрутизує запити між сотнями різних моделей, — обробляє понад трильйон токенів на добу. Ці показники підтверджують, що автоматизація розробки вийшла зі стадії експериментів і перейшла у фазу промислового стандарту.
Ключовий зсув відбувається в самому підході до побудови систем. Якщо рік тому компанії прагнули обрати одного стратегічного партнера — чи то OpenAI, чи Anthropic — і будувати всю екосистему навколо однієї моделі, то сьогодні така стратегія визнана хибною. Сучасний технологічний стек стає глибоко модульним. Модель, агентна оболонка, платформа даних, пісочниця та шлюз тепер розглядаються як взаємозамінні компоненти. Коли продукт переходить від прототипу до повноцінного продакшену, на перший план виходить прагматичний розрахунок співвідношення ціни та якості.
Ця ринкова динаміка чітко простежується в розподілі трафіку AI Gateway. У травні частка DeepSeek стрімко злетіла з мізерних 1% до 17% від загального обсягу токенів, фактично обігнавши OpenAI за кількістю запитів. При цьому фінансова частка DeepSeek залишилася мінімальною, що вказує на використання дешевих моделей для масових, рутинних завдань. Водночас Anthropic утримує домінуюче становище у грошовому еквіваленті, забираючи до 65% усіх платежів і забезпечуючи 70–80% витрат у складних сценаріях, таких як бек-офісні агенти. Таким чином, формується дворівнева система: недорогі моделі беруть на себе «чорнову» роботу, а фронтирні системи використовуються для вирішення критично важливих завдань.
Наразі можна виділити два основні напрями, де агенти демонструють максимальну ефективність. Перший — це написання коду, що генерує основний потік токенів у глобальному масштабі. Другий — внутрішні корпоративні інструменти управління. Замість того щоб чекати розробки нового дашборду наприкінці кварталу для отримання простих аналітичних даних, менеджери тепер використовують агентів, здатних миттєво вилучати потрібну інформацію через API.
Однак цей прогрес вступає в прямий конфлікт із бізнес-моделями багатьох SaaS-гігантів. Традиційні хмарні сервіси десятиліттями будували свої «королівства», замикаючи дані клієнтів усередині закритих екосистем. Для ефективної роботи агентам необхідні відкриті API, що робить закритість даних головною перешкодою на шляху до автоматизації.
Паралельно з цим гостро постає питання безпеки. В аерокосмічній або оборонній промисловості, де використовуються десятилітні напрацювання на специфічних діалектах C++, будь-яка помилка в налаштуваннях інструментів розробки може призвести до катастрофи: конфіденційний код може бути відправлений у хмару для донавчання моделі, фактично витікаючи до конкурентів.
Для вирішення цієї проблеми Vercel впроваджує фреймворк Eve, що дозволяє описувати навички та інструкції агента природною мовою, а також Vercel Sandbox. Ця «цифрова клітка» надає агенту необхідну свободу дій, але жорстко обмежує доступ до даних і контролює, яка інформація може залишити захищений периметр.
Зрештою, індустрія стоїть перед вибором: чи стане інтелект монолітним продуктом одного провайдера, чи перетвориться на стандартний будівельний блок, подібно до того, як завжди працювала класична програмна інженерія. Ставка робиться на другий сценарій — світ відкритих протоколів і модульності, де платформа виступає в ролі інфраструктурного фундаменту, аналогічно до ролі AWS в епоху хмарних обчислень.

