Сучасний технологічний ринок часто підпорядковується циклам хайпу: компанії поспіхом освоюють трендові ніші, щоб залучити інвестиції та державний капітал. Dreame Technology, визнаний лідер у сегменті домашньої робототехніки, спробувала здійснити схожий стрибок у світ автопрому, запустивши амбітний проєкт Starry Sky. Проте прірва між маркетинговими обіцянками та інженерними можливостями виявилася занадто глибокою. Цей кейс став наочною ілюстрацією ризиків створення «vaporware» в епоху високих ставок та завищених очікувань венчурних інвесторів.
Експансія Dreame Technology у сферу автовиробництва мала всі ознаки класичного сценарію зростання технологічного гіганта. Компанія, що давно завоювала позиції на ринку розумних пилососів, почала агресивно демонструвати прототипи спортивних електромобілів на найпрестижніших світових майданчиках, зокрема на CES у Лас-Вегасі. Символом цих амбіцій став Nebula Next 01 Jet Edition — концепт, що мав перевернути уявлення про динаміку. Заявлені характеристики вражали: розгін до 100 км/год менш ніж за одну секунду завдяки інноваційній системі реактивної тяги, а також використання твердотільних акумуляторів в інших моделях лінійки.
Проте за зовнішнім блиском та медійним шумом ховалася зовсім інша реальність. Проєкт Starry Sky, який мав стати новим етапом розвитку бренду, фактично перетворився на дороге іміджеве прикриття. Згодом з'ясувалося, що знаменитий «реактивний суперкар» був не більше ніж макетом, створеним стороннім шанхайським підрядником за кілька сотень тисяч доларів. Автомобіль не мав заявленої потужності та міг рухатися лише на низькій швидкості за допомогою дистанційного керування. Реактивні сопла, що стали візитівкою моделі, були встановлені виключно для візуального ефекту, щоб створити ілюзію технологічного прориву.
Ця стратегія «демонстративного споживання» вимагала значних ресурсів. У пік активності автомобільний підрозділ Dreame розрісся до тисячі співробітників. Компанія активно переманювала провідних інженерів індустрії, пропонуючи їм надвисокі зарплати, щоб створити видимість повноцінного R&D-центру. Однак за фасадом найму фахівців не було реальних розробок. Поступове скорочення штату розпочалося ще навесні, і на момент остаточного закриття напряму в команді залишилося лише кілька десятків людей, причому технічні спеціалісти покинули проєкт першими.
Окрім внутрішніх проблем, проєкт зіткнувся з тиском з боку регуляторів. У Китаї існує традиція виділення державних грантів автовиробникам-початківцям, і Dreame активно користувалася цією можливістю. Проте увага влади КНР до цільового використання коштів призвела до перевірок. Підозри в нецільовому витрачанні державних субсидій стали одним із каталізаторів краху автомобільних амбіцій компанії. Стало очевидно, що підрозділ займався не стільки створенням транспорту, скільки залученням фінансових ресурсів під виглядом інновацій.
Зрештою, керівництво компанії прийняло рішення повернутися до витоків. Генеральний директор Ю Хао розпорядився зосередити всі ресурси на класичних напрямах: виробництві роботів-пилососів, автоматичних газонокосарок, двоколісного електротранспорту та розвитку роботів серії Magic Atom. Попри гучний провал в автопромі, стратегічна мета компанії — вихід на IPO — залишається чинною, але тепер вона базуватиметься на реальних продуктах, а не на радіокерованих макетах.
Економічний парадокс GeForce RTX 5090
