Перегони за комерційне освоєння навколоземного простору зазнали критичного системного збою. Корабель Starliner від Boeing, покликаний стати одним із фундаментів транспортної інфраструктури NASA, опинився в глибокій технологічній та репутаційній кризі. Технічні недоліки та помилки в менеджменті перетворили стандартну місію на виснажливу операцію з евакуації екіпажу. Наразі програма перебуває в стані повної невизначеності, а терміни наступного безпілотного запуску залишаються туманними.
Ситуація навколо CST-100 Starliner трансформувалася з розряду тимчасових технічних труднощів у стадію затяжної системної кризи. Попри спроби Boeing та NASA стабілізувати становище, терміни повернення корабля до польотів залишаються невизначеними. На засіданні Консультативної групи з аерокосмічної безпеки (ASAP) було визнано, що наступний запуск навряд чи відбудеться раніше ніж за рік. Це визнання фактично перекреслює попередні оптимістичні прогнози агентства.
Кульмінацією цього провалу став червень 2024 року, коли Starliner вирушив до Міжнародної космічної станції з астронавтами Суні Вільямс та Бутчем Вілмором на борту. Те, що мало стати тріумфальним підтвердженням надійності системи, обернулося техногенним кошмаром: під час зближення з МКС сталися критичні відмови двигунів системи орієнтації та маневрування, що супроводжувалися витоками гелію. У результаті NASA було змушене прийняти безпрецедентне рішення — залишити екіпаж на станції, щоб уникнути невиправданого ризику під час повернення.
Ця ситуація призвела до своєрідної «космічної робінзонади», що тривала дев'ять місяців. У той час як порожній корабель Starliner повернувся на Землю у вересні 2024 року, астронавти змогли залишити орбіту лише в березні 2025 року, скориставшись капсулою Crew Dragon від SpaceX. Цей інцидент не лише оголив технічну неспроможність поточної ітерації корабля Boeing, а й продемонстрував критичну залежність NASA від одного приватного підрядника.
Аналіз причин катастрофи, представлений у лютневому звіті незалежної комісії, виявився суворим. Експерти вказали на системні помилки в прийнятті рішень та управлінні місією. Найбільш тривожним стало рішення класифікувати інцидент як аварію категорії Type A. В ієрархії NASA це найсерйозніший клас подій, який ставить невдачу Starliner в один ряд із трагедіями шаттлів «Челленджер» та «Колумбія». Така кваліфікація означає, що проблема має не локальний, а фундаментальний характер.
Технічний епіцентр проблем зосереджений у сервісному модулі. Ключовими «обмежувальними факторами» залишаються нестабільна робота двигунів орієнтації та критичний перегрів відсіків, у яких вони розміщені. Система управління орієнтацією (RCS) є критично важливим елементом: без її бездоганної роботи точна стиковка з МКС та безпечний спуск у щільні шари атмосфери неможливі. Доки Boeing не запропонує радикального рішення щодо тепловідводу та надійності клапанів, повернення людей на борт залишається виключеним.
Тим не менш, обидві сторони заявляють, що не відмовляються від сертифікації Starliner для пілотованих місій. Зараз NASA та Boeing намагаються узгодити критерії прийнятності для наступного безпілотного польоту, який має стати своєрідним «іспитом» перед поверненням екіпажів.
Однак NASA, керуючись принципом надлишковості та безпеки, вже готує план «Б». В останніх закупівельних документах агентство зазначило про намір розширити контракт із SpaceX, додавши шість додаткових польотів Crew Dragon. Це стратегічний маневр: якщо Starliner не зможе повернутися в стрій найближчим часом або виявиться остаточно непридатним, SpaceX закриє всі потреби в транспортуванні екіпажів аж до самого закриття МКС у 2030 році. Таким чином, Boeing ризикує залишитися в ролі дороговартісного та невдалого експерименту, тоді як фактична монополія SpaceX на доставку людей на орбіту лише зміцниться.
Економіка дата-центрів у відкритому космосі
