Перегони з підкорення далекого космосу переходять із фази теоретичних випробувань у стадію практичної експлуатації. Надважка система Starship від SpaceX готується до тринадцятого тестового запуску, який має стати вирішальним етапом в історії проєкту. Вперше корабель вирушить у політ не з імітаторами маси, а з повноцінними технологічними об’єктами. Ця місія покликана підтвердити життєздатність найамбітнішої транспортної системи сучасності.
Тринадцяте комплексне випробування Starship, заплановане на 16 липня, стане серйозним іспитом для інженерного генія SpaceX. Цього разу в небо піднімуться корабель Ship 40 та прискорювач Booster 20, що представляють собою модернізовану версію V3. Основний акцент місії зміщено з простого підтвердження льотних характеристик на перевірку здатності системи доставляти реальні вантажі на задану висоту.
Технічний контекст цього запуску значною мірою продиктований уроками попереднього польоту Flight 12. У травні інженери зіткнулися з критичною проблемою: після «гарячого» розділення ступенів стався збій у послідовності запуску двигунів, що призвело до втрати орієнтації прискорювача Super Heavy майже на 90 градусів. Спроба скоригувати курс і загальмувати закінчилася невдачею — п'ять із тридцяти трьох двигунів Raptor не змогли перезапуститися, що позбавило систему можливості здійснити розрахункове м'яке приводнення.
Для усунення цих недоліків у Flight 13 було повністю переглянуто логіку запуску двигунів у момент розділення ступенів. Окрім апаратних модифікацій самого прискорювача, команда SpaceX оптимізувала алгоритми аварійного відключення та системи попереджень, які тепер враховують специфіку одночасної роботи величезного масиву двигунів Raptor. Головною метою для Super Heavy залишається бездоганне розділення, виконання зворотного імпульсу та контрольоване приводнення в Мексиканській затоці. При цьому компанія свідомо відмовилася від спроби захоплення ракети вежею Mechazilla, щоб виключити ризик пошкодження дороговартісної наземної інфраструктури на етапі обкатки нової конфігурації.
Найзначущим аспектом місії стає виведення на орбіту двадцяти повнофункціональних супутників Starlink V3. Це не просто заміна макетів на реальне обладнання — йдеться про принципово нове покоління апаратів. Кожен такий супутник важить до 2,5 тонн, що втричі перевищує показники попередніх версій, а площа їхніх сонячних панелей сягає вражаючих 400 квадратних метрів.
Цікаво, що частина корисного навантаження виконуватиме роль зовнішніх спостерігачів: шість апаратів оснащені спеціалізованими камерами для моніторингу стану теплозахисного екрана Starship під час проходження щільних шарів атмосфери. Оскільки траєкторія польоту залишиться суборбітальною, супутники не вийдуть на стійку орбіту і згорять в атмосфері за двадцять хвилин після відокремлення. Проте цей експеримент дозволить отримати безцінні дані про поведінку матеріалів при екстремальному нагріванні.
Фінальним акордом місії стане перевірка роботи двигуна Raptor у вакуумі та завершальний етап — м'яке приводнення корабля у водах Індійського океану. Таким чином, Flight 13 перетворюється зі звичайного тесту на комплексну перевірку всього ланцюжка доставки вантажів: від старту в Техасі до контрольованого повернення в атмосферу.
Тріумф багаторазових систем Falcon 9
