Пошуки витоків життя давно переступили межі земної атмосфери, перемістившись у глибини міжзоряного простору. Сучасні дані свідчать про те, що фундаментальні компоненти генетичного матеріалу можуть бути розподілені по всьому Всесвіту. Виявлення складних органічних сполук у міжзоряній порожнечі фундаментально змінює наше розуміння пребіотичної хімії. Нещодавнє відкриття в центрі Чумацького Шляху відкриває нову сторінку в розумінні того, як саме формуються умови для виникнення життя в космічних масштабах.
Цукри відіграють фундаментальну роль у біологічних системах: вони слугують не лише основним джерелом енергії, а й виступають структурними елементами, що формують основу генетичного матеріалу. Довгий час присутність моносахаридів у космосі підтверджувалася лише опосередковано — через аналіз зразків метеоритів та астероїдів, де були виявлені рибоза та глюкоза. Проте виявити такі складні молекули безпосередньо в глибокому міжзоряному просторі досі вважалося практично нездійсненним завданням, за винятком глікольальдегиду, який розглядається як найпростіший попередник цукрів.
Прорив став можливим завдяки надчутливим спектральним спостереженням, проведеним за допомогою найпотужнішого інструментарію: 40-метрового радіотелескопа в іспанському Ебесі та 30-метрового телескопа IRAM. У результаті аналізу гігантських хмар газу та пилу, розташованих неподалік від центру нашої галактики, було ідентифіковано еритрулозу — молекулу цукру, що містить чотири атоми вуглецю. Для підтвердження знахідки дослідники зіставили дванадцять груп сигналів, отриманих із космосу, з лабораторними спектральними сигнатурами цієї речовини, що дозволило однозначно верифікувати присутність моносахариду в міжзоряному середовищі.
Процес синтезу еритрулози в умовах відкритого космосу відбувається не спонтанно, а за допомогою каталітичних реакцій на поверхні частинок міжзоряного пилу. Згідно з квантово-хімічними та астрохімічними моделями, простіші молекули, що містять два атоми вуглецю, взаємодіють на цих мікроскопічних зернах, поступово ускладнюючись і перетворюючись на цукри. Цей механізм демонструє, що навіть за екстремальних умов вакууму та низьких температур можливий синтез складних органічних сполук.
З погляду астробіології це відкриття має колосальне значення. Воно доводить, що міжзоряне середовище здатне виступати повноцінним джерелом «сировини» для пребіотичного синтезу перших нуклеїнових кислот. Це означає, що хімічні передумови для виникнення життя могли існувати не лише на ранній Землі, а й у будь-якій іншій точці Всесвіту, де присутні подібні умови.
Цікавим фактом залишається і земна природа цієї сполуки: еритрулоза зустрічається, зокрема, в малині, через що її часто називають «малиновим цукром». Таким чином, молекула, знайома нам за смаком ягід, виявляється одним із універсальних цеглинок, з яких може бути побудоване життя в масштабах усієї Галактики.
Тріумф багаторазових систем Falcon 9
