Новий стандарт передачі відео HDMI 2.2
Пластиковий кристал замість GeForce RTX 4090

Історія про придбання флагманської відеокарти за підозріло низькою ціною — 1500 юаней (близько 220 доларів) — вкотре підтверджує золоте правило: якщо пропозиція виглядає занадто привабливою, швидше за все, це пастка. У цьому випадку покупець розраховував отримати навіть несправну карту для подальшого ремонту або розбору на запчастини, проте розбирання пристрою оголило новий, безпрецедентний рівень технічного шахрайства.
На перший погляд друкована плата здавалася стандартною. На кристалі графічного процесора красувалося впевнене маркування Nvidia AD102-300-A1 та код TW304E2. Проте детальний аналіз виявив грубі помилки, які могли помітити лише фахівці. Код дати «30» прямо вказував на те, що чип був нібито виготовлений у 2030 році, що робить його існування в нинішніх реаліях фізично неможливим.
Окрім часового парадоксу, карта демонструвала повну відсутність уваги до деталей автентичності. У лівому нижньому куті підкладки GPU був відсутній обов'язковий QR-код, а компонування навколишніх SMD-компонентів — дрібних конденсаторів та резисторів — абсолютно не відповідало реальній схемі RTX 4090.
Найшокуючим відкриттям став матеріал самого «процесора». При детальному розгляді з'ясувалося, що центральна частина, яка мала бути надскладним кремнієвим кристалом із мільярдами транзисторів, була виконана зі звичайного пластику. На цей полімерний сурогат просто нанесли імітацію маркування, щоб створити ілюзію наявності дороговартісного чипа.
Обман виявився тотальним: навіть модулі пам'яті GDDR6X, що оточували GPU, були підробками. Ці порожні оболонки встановили на плату виключно для того, щоб пристрій виглядав завершеним і міг пройти поверхневий візуальний огляд.
Цей випадок знаменує певну еволюцію у світі «сірих» ринків. Раніше шахраї використовували більш трудомісткі методи: наприклад, брали старі чипи GA102 від RTX 3080 або 3090, стирали оригінальне маркування лазером і наносили нові позначення, видаючи карту за сучаснішу модель. Траплялися і зовсім примітивні варіанти, коли відеокарти продавалися з повністю порожніми сокетами під GPU.
Перехід до використання пластикових імітацій свідчить про те, що творці підробок тепер роблять ставку не на часткову працездатність або обман програмних тестів, а на чисту візуальну симуляцію. Це перетворює «залізо» на звичайний макет, який не здатний виконувати жодних обчислювальних функцій, але має на меті ввести в оману довірливого покупця в момент угоди.

