Конфронтація між традиційними медіа та технологічними гігантами переходить у фазу глибокого структурного аналізу. Видання The New York Times переглядає свої претензії до OpenAI та Microsoft, зміщуючи акцент із самого факту використання даних на інструменти їхньої обробки. У центрі суперечки опиняється не просто алгоритм, а колосальні обчислювальні потужності, розгорнуті для навчання нейронних мереж. Цей процес може призвести до глобального перегляду концепції «добросовісного використання» (fair use) контенту.
Юридична стратегія The New York Times зазнала суттєвої трансформації під впливом нових судових прецедентів. Ключовим імпульсом стало рішення Верховного суду у справі Cox Communications, яке закарбувало жорсткіші стандарти щодо обвинувачень у співучасті в порушенні авторських прав. Тепер позивачам недостатньо довести сам факт надання платформи для порушень — необхідно підтвердити навмисне спонукання до протиправних дій. У зв'язку з цим NYT коригує свої претензії до Microsoft, прагнучи довести, що технологічний гігант діяв свідомо та цілеспрямовано.
Основний удар тепер спрямований на технічний фундамент проєкту. Якщо раніше суперкомп’ютерні потужності Microsoft розглядалися як стандартний хмарний сервіс (IaaS), то в оновленій позиції видання ця інфраструктура представлена як спеціалізований інструмент для експропріації інтелектуальної власності. NYT стверджує, що система була спроєктована з єдиною метою: забезпечити OpenAI можливість максимально ефективного поглинання матеріалів, захищених авторським правом, включаючи величезні масиви статей газети.
З точки зору аналітики, йдеться про створення «індустріального конвеєра» з переробки даних. На думку позивача, Microsoft не просто надала сервери, а створила надскладний механізм, який дозволив OpenAI фільтрувати та вилучати контент у промислових масштабах. Це перетворює компанію з пасивного провайдера на активного співучасника процесу навчання LLM (великих мовних моделей).
Економічний аспект цього спору виглядає ще масштабніше. NYT пов'язує стрімке зростання ринкової капіталізації Microsoft, що збільшилася на трильйон доларів за останній рік, з імплементацією моделей, навчених на «украденому» контенті, у всю лінійку продуктів компанії. Таким чином, технологічний успіх і фінансовий злет корпорації безпосередньо пов'язуються з порушенням прав інтелектуальної власності.
Доказова база NYT спирається на реальний користувацький досвід взаємодії з ChatGPT. Дослідження показують, що модель здатна обходити платні підписки: користувачі, запитуючи «наступний абзац», отримують доступ до значних фрагментів статей, які мають бути приховані пейволом. Щобільше, фіксуються випадки галюцинацій, коли ШІ приписує газеті твердження, які ніколи не публікувалися, що завдає прямої репутаційної шкоди виданню та підриває довіру до журналістських стандартів.
Захист OpenAI та Microsoft будується навколо доктрини «добросовісного використання» (Fair Use). Прибічники ШІ стверджують, що процес навчання є трансформативним: нейромережа не копіює статті, а вилучає з них закономірності для створення нового продукту. З цієї точки зору ChatGPT не є заміною підписки на газету, оскільки він переробляє інформацію для принципово інших цілей.
Однак ставки в цьому процесі максимально високі. У разі перемоги NYT компанії можуть зіткнутися з «ядерним сценарієм» — вимогою повністю видалити навчені моделі та розпочати процес розробки з нуля, що означало б втрату колосальних інвестицій і часу. Поточний етап розгляду ускладнюється рішенням суду про обов'язкову передачу 20 мільйонів анонімізованих логів ChatGPT, що дозволить детально проаналізувати, як саме модель взаємодіяла з контентом газети та в яких обсягах видавала його користувачам.
Парадокс абсолютної узгодженості нейромереж
