Перегони з повернення людини на Місяць вступили у фазу критичної технічної верифікації. SpaceX завершує підготовку Starship V3 — системи, що має радикально трансформувати парадигму міжпланетних перельотів. Нещодавні статичні вогневі випробування стали відправною точкою підготовки до тринадцятого тестового польоту. Саме цей етап визначить життєздатність найамбітніших інженерних рішень в історії сучасного ракетобудування.
Підготовка до тринадцятого випробувального польоту Starship перейшла в активну фазу. Ключовою подією стали перші статичні вогневі випробування двигунів нової ітерації корабля. У ході тестів один із атмосферних двигунів Raptor 3 було запущено на 15 секунд, що дозволило інженерам підтвердити коректність роботи систем перед повноцінним стартом.
Подібні прожиги є обов'язковим ритуалом передполітній перевірки. Статичний запуск дозволяє переконатися, що силова установка здатна витримувати колосальні термічні та вібраційні навантаження, не залишаючи стартового столу. Конфігурація Starship V3 передбачає використання шести двигунів Raptor 3: три з них оптимізовані для роботи в щільних шарах атмосфери, а три інші — для ефективного функціонування у глибокому вакуумі.
Технічна логіка керування тягою змінюється залежно від етапу місії. Після відокремлення від надважкого прискорювача Super Heavy корабель задіює всі шість двигунів одночасно для виходу на задану траєкторію. Однак на фінальному етапі, під час повернення в атмосферу Землі, активується лише один атмосферний двигун, який і став об'єктом нещодавніх випробувань. Саме він відповідає за контрольоване гальмування та позиціонування апарата.
Версія Starship V3 є вершиною еволюції проєкту на цей момент. При висоті 124,4 метра це наймасивніша та найпотужніша модифікація носія, створена SpaceX. Такі вражаючі габарити продиктовані не лише прагненням збільшити корисне навантаження, а й необхідністю реалізації надскладних завдань, які поставило перед компанією NASA.
Центральним технологічним викликом для V3 стала демонстраційна система перекачування палива на орбіті. Згідно з концепцією освоєння Місяця, Starship має стати основним спускним та поворотним апаратом. Проте через величезну вагу та вимоги до запасу енергії, баки корабля спустошуються ще на етапі виходу із Землі. Щоб досягти поверхні супутника і повернутися назад, апарат має бути дозаправлений безпосередньо в космічному просторі.
Реалізація орбітального дозаправлення — це безпрецедентний крок для всього людства. Успіх цієї операції стане фундаментом для всіх майбутніх міжпланетних місій, перетворюючи навколоземний простір на повноцінний логістичний хаб. Без відпрацювання цієї технології будь-які амбіції щодо колонізації Марса або створення постійних баз на Місяці залишаться теоретичними.
Поточний графік випробувань, що включає прожиги корабля та наступні тести прискорювача, вказує на те, що тринадцятий запуск може відбутися вже до кінця літа. Часовий ресурс SpaceX та NASA вкрай обмежений: політичний імператив вимагає повернення американських астронавтів на місячну поверхню до 20 січня 2029 року. В умовах такого жорсткого дедлайну кожне випробування Raptor 3 стає вирішальним кроком на шляху до нової місячної ери.
Starfall прокладає шлях до орбітального виробництва
