Синергія контенту та технологій формує обличчя сучасної цифрової епохи. Хоча Disney та Apple традиційно вважаються протилежними полюсами індустрії, їхні шляхи ледь не перетнулися в угоді, що могла б докорінно змінити історію глобальної індустрії розваг. Потенційне злиття розглядалося не просто як бізнес-транзакція, а як створення цілісної, безшовної екосистеми, що об'єднала б мистецтво сторітеллінгу з передовим апаратним забезпеченням. Відверті зізнання Боба Айгера проливають світло на залаштункові переговори та причини, через які цей трансформаційний союз так і не став реальністю.
Зв'язок між The Walt Disney Company та Apple традиційно сприймали радше як біографічний курйоз, аніж як стратегічне партнерство. Точкою дотику був Стів Джобс, який свого часу не лише фінансово підтримав студію Pixar, а й тривалий час залишався її основним акціонером і генеральним директором. Однак, як з'ясувалося згодом, цей зв'язок був лише фундаментом для значно амбітніших задумів.
Стратегія Disney на початку XXI століття будувалася на агресивній експансії та поглинанні знакових об'єктів інтелектуальної власності. Придбання Pixar у 2006 році відкрило шлях до серії масштабних угод: до портфеля конгломерату увійшли Marvel, Lucasfilm та 21st Century Fox. Ця експансія була спрямована на тотальний контроль над контентом, що міг би домінувати на всіх екранах світу. У певний момент керівництво Disney усвідомило, що володіти контентом недостатньо — необхідно контролювати й середовище його доставки.
У пошуках ідеального цифрового інструменту впливу Disney розглянула найрізноманітніші варіанти. Зокрема, у поле зору компанії потрапила соціальна мережа Twitter. Проте, попри потенціал охоплення, цей актив визнали «непрофільним». На відміну від кіностудій, соціальна платформа не пропонувала тієї глибини сторітелінгу, що є ДНК Disney, і зрештою покупка не відбулася, а мережа пізніше перейшла під контроль Ілона Маска.
Значно радикальнішою ідеєю стало можливе злиття з Apple. Боб Айгер, який очолював Disney, характеризує цей гіпотетичний союз як «трансформуючий і рівноправний». Йшлося не про просте партнерство, а про створення гіганта, що об'єднав би у собі найкращі у світі технології виробництва контенту та найкращі у світі пристрої для його споживання. Така синергія могла б створити абсолютну монополію на користувацький досвід, де кожен фільм чи серіал Disney був би ідеально інтегрований в екосистему Apple.
Переговори з цього приводу не обмежилися внутрішніми дискусіями в залах засідань Disney — вони дійшли до представників Apple. Проте угода так і не була реалізована. Основною причиною стала відсутність взаємного ентузіазму з боку Купертіно. Apple, яка завжди прагнула жорсткого контролю над своїми продуктами та мала специфічне бачення користувацького інтерфейсу, не виявила достатньої зацікавленості в такому масштабному поглинанні.
Айгер переконаний, що за життя Стіва Джобса ймовірність такого об'єднання була значно вищою. Джобс, будучи естетом і візіонером, поділяв пристрасть Disney до створення «магії» та бездоганної якості виконання. Після його відходу Apple змінила вектор розвитку, зосередившись на операційній ефективності та розширенні сервісів, що зробило ідею злиття з медіагігантом менш привабливою для нового керівництва. Зрештою, дві імперії продовжили розвиватися паралельно, залишивши один із найінтригуючих сценаріїв в історії бізнесу в статусі «що, якби».
Новий стандарт передачі відео HDMI 2.2
