Рекордний капітал для лідера ринку HBM
Вуглецевий слід епохи великих нейромереж

Гонка озброєнь у сфері штучного інтелекту спровокувала виникнення нового типу інфраструктурного голоду. Для навчання та підтримки роботи нейромереж потрібні тисячі спеціалізованих графічних процесорів, які споживають електроенергію в масштабах, що цілком співмірні з енергоспоживанням цілих міст. У цьому контексті останні дані Microsoft стають показовим індикатором системної кризи: обсяг викидів вуглекислого газу компанії за 2025 рік зріс на 25%, досягнувши позначки у 34 мільйони тонн.
Основним каталізатором цього зростання стало агресивне розширення мережі центрів обробки даних. Будівництво нових ЦОД та модернізація існуючих об'єктів для розміщення ШІ-інфраструктури потребують не лише величезних капіталовкладень, а й колосальних енергетичних витрат. Ситуацію ускладнив перегляд стратегії закупівель енергії: компанія відмовилася від придбання сертифікатів на відновлювану енергію, які не сприяли створенню нових реальних потужностей, а слугували лише інструментом «паперової» компенсації викидів.
Цей розрив між деклараціями та реальністю ставить під загрозу довгострокову стратегію Microsoft. Ще кілька років тому корпорація проголосила мету стати «вуглецево-негативною» до 2030 року — тобто вилучати з атмосфери більше вуглекислого газу, ніж викидати в процесі своєї діяльності. Однак практика показує, що темпи масштабування ШІ-рішень значно випереджають розвиток технологій сталого розвитку. Інфраструктура штучного інтелекту створює безпрецедентний попит на електроенергію, землю та матеріали, тоді як «зелені» інновації не встигають за цим експоненціальним зростанням.
Проблема має системний характер і зачіпає всіх ключових гравців хмарного ринку. Google зафіксувала аналогічне зростання викидів на 25%, а Amazon — на 16%. Окрім вуглецевого сліду, критичним фактором стає водоспоживання, необхідне для охолодження серверів. Лише Amazon у 2025 році витратила на ці цілі 11,37 мільярда літрів води, при цьому показники Microsoft виявилися ще більш вражаючими.
Таким чином, індустрія зіткнулася з фундаментальним парадоксом: технології, які мають на меті оптимізувати світові процеси та, можливо, допомогти у вирішенні кліматичної кризи, на поточний етап самі стають її потужним акселератором. Без радикального прориву в області енергоефективності чипів та створення принципово нових джерел чистої енергії, екологічні обіцянки техгігантів ризикують залишитися лише частиною маркетингового іміджу.

