Прагнення до технологічного суверенітету в космосі часто стикається з невблаганною реальністю інженерних похибок. Для Великої Британії можливість здійснювати власні вертикальні запуски була не лише питанням престижу, а й стратегічною необхідністю для забезпечення автономного доступу на орбіту. Проєкт RFA One мав стати тим самим містком, що з’єднає британську землю з низькою навколоземною орбітою. Однак одна технічна несправність перетворила очікуваний історичний тріумф на черговий урок із системного аналізу.
Амбіції німецького стартапу Rocket Factory Augsburg (RFA) малою не стали реальністю на космодромі SaxaVord, розташованому на віддаленому острові Анст Шетландського архіпелагу. Після тижня інтенсивних комплексних випробувань повністю зібраної ракети безпосередньо на стартовому майданчику інженери виявили критичну несправність. Цей збій став фатальним для графіка запуску: якби не технічна помилка, Велика Британія найближчими днями офіційно здобула б статус космічної держави, здатної виводити корисне навантаження в космос із власної території.
Реакція компанії була миттєвою та радикальною — ракету зняли зі стартового столу і знову розділили на ступені. Така деконструкція необхідна для отримання повного доступу до внутрішніх систем та детального аналізу причин відмови. Наразі RFA дотримується режиму мовчання щодо конкретного вузла, який вийшов з ладу, а нова дата старту залишається невизначеною. Цей політ мав стати першим в історії Великої Британії успішним вертикальним запуском орбітального носія.
З технічного погляду RFA One є серйозним викликом для сучасного ракетобудування. Це триступенева ракета легкого класу заввишки 30 метрів і діаметром 2 метри. Основна потужність зосереджена в першому ступені, де працюють дев'ять рідинних двигунів Helix. Другий ступінь оснащений одним спеціалізованим двигуном Helix із вакуумним соплом.
Особливої уваги заслуговує обрана схема роботи: збагачене киснем ступенчате спалення на парі рідкий кисень та гас RP-1. На відміну від простіших газогенераторних схем, де частина робочого тіла просто викидається за борт, тут газ після приводу турбонасосів повертається в основну камеру згоряння. Цей замкнений цикл суттєво підвищує ефективність системи (приблизно на 7%) і дозволяє збільшити масу корисного навантаження майже на 30%. Для забезпечення надійності всі дев'ять двигунів першого ступеня оснащені регенеративним охолодженням та системою керування вектором тяги, а самі корпуси ступеня виготовлені з нержавіючої сталі — матеріалу, що поєднує економічну доступність і необхідну міцність.
Можливості RFA One вражають: ракета здатна доставити 1300 кг вантажу на сонцесинхронну орбіту висотою 500 км, 850 кг — на полярну орбіту (2000 км) і до 450 кг — на геоперехідну орбіту. Третій ступінь Redshift фактично працює як автономний орбітальний буксир, забезпечуючи прецизійне розведення супутників по цільових точках та підтримуючи складні багатокомпонентні місії.
Однак шлях до успіху був тернистим. У серпні 2024 року компанія пережила серйозну аварію під час вогневих випробувань, що призвело до втрати цілого ступеня. Саме тому майбутній старт мав бути передуванням повноцінного вогневого тесту на майданчику. RFA запевняє, що всі помилки минулого враховані: було модернізовано систему наддуву баків, доопрацьовано самі двигуни Helix та переглянуто регламенти введення в експлуатацію.
Логістична складність проєкту також є значною. Космодром SaxaVord узгодив вузьке п'ятитижневе вікно запусків, починаючи з серпня 2026 року, що потребує тимчасового закриття морських коридорів і повітряного простору навколо острова. Попри наявність безстрокової ліцензії оператора від Управління цивільної авіації Великої Британії, технічний збій, найімовірніше, призведе до скасування цього вікна.
Ця ситуація підкреслює загальну проблему європейського приватного космосу: попри наявність амбітних проєктів і залучення досвідчених кадрів із різних шкіл ракетобудування, шлях до повноцінного незалежного флоту залишається надзвичайно складним. Успіх RFA One міг би дати Європі та Великій Британії довгоочікуваний інструмент для оперативного виведення малих супутників, але тепер цей історичний момент відкладено до завершення технічного розслідування.
Орбітальна експансія мобільної мережі Starlink
